Керін Рей Маккей Вілсон з Оттави. Історія першої жінки-сенаторки Канади

Вона увійшла в історію як перша жінка Канади, якій вдалося стати сенатором. Керін Рей Маккей Вілсон була обрана на посаду сенатора від Онтаріо у 1930 році. Вона обіймала цю посаду до березня 1962 року, тобто до своєї смерті. Більше про історію, політичні амбіції та особисте життя жінки розповість Оттава Yes.

Особисте життя

Жінка народилася у заможній та соціально впливовій родині шотландських канадців у Монреалі. Сімейство мало тісні зв’язки із Ліберальною партією Канади. Батько Керін, Роберт Маккей, був директором багатьох успішних канадських компаній, володів Банком Монреаля та Канадською тихоокеанською залізницею. У 1901 році його призначили до Сенату, він виконував обов’язки на цій посаді до своєї смерті, аж до 1916 року. У родині було дев’ять дітей, а відомостей про їх виховання вкрай мало. На основі опрацьованої інформації можна зробити висновок, що батьки у родині були суворими та дотримувалися формальних поглядів.

Юна Керін навчалася у приватній Трафальгарській школі для дівчаток. Після закінчення навчання Керін Маккей познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком на державному балу 1905 року. Їх познайомила Зої, дружина сера Вілфріда Лор’є. Через чотири роки після знайомства Керін та Норман Вілсон, ліберальний член парламенту від Рассела, одружилися.

Перші 10 років шлюбу Керін Вілсон виховувала вісьмох дітей та займалася домашнім господарством. Перед смертю Нормана подружжя разом із вісьмома дітьми переїхали до Камберленда, Онтаріо. 14 липня 1956 року чоловік помер через значне погіршення стану здоров’я.  

Переїзд до Оттави

Подружжя у 1918 році переїхало до Оттави. Керін Рей Маккей Вілсон виконувала у столиці Канади волонтерську роботу, яка охоплювала декілька напрямків:

• роботу з малозабезпеченими дітьми, бідними та біженцями;
• керування політичними організаціями, які впливали на жінок з дітьми: Вікторіанський ордер медсестер та Християнська асоціація молодих жінок. Робота цих організацій підтримувала жінок із політичними амбіціями.

Активна робота Керін сприяла заснуванню Ліберальної асоціації двадцятого століття. Завдяки Керін було засновано також Національну федерацію ліберальних жінок. Вона була президенткою цих організацій 10 років, з 1938 до 1948 року.

У пресі тих часів зазначалося, що двомовна жінка із вісьмома дітьми та чоловіком проживали на Дейлі-авеню, 192 в Оттаві. Водночас їх старий маєток Кіферів у Роккліффі перебував у процесі ремонту. Родина володіла літньою резиденцією у Сент-Ендрюсі в Нью-Брансвіку.

Довгоочікуване призначення

Керін Вілсон, як вже зазначалося, стала першою жінкою-сенаторкою Канади. У 1930 році їй було 45 років. Це була важлива історична подія, яка сталася через чотири місяці після винесення Судовим комітетом Таємної ради рішення у «Справі осіб». Ще одна назва «Едвардс проти Канади».

Це гучна конституційна справа Канади, рішенням якої у 1929 році стало те, що жінки мають право засідати у Сенаті Канади. Судову справу висунув уряд країни стосовно лобіювання групи жінок, відомих як «The Famous Five». До складу цієї історичної групи входили: Генрієтта Едвардс, Неллі МакКланг, Луїза МакКінні, Емілі Мерфі та Ірен Парлбі. У справі як головна апелянтка вказана Едвардс, оскільки її прізвище було першим за алфавітом.

Тож, Керін Вілсон стала тією, на якій традиція не призначати жінок на посади у Сенаті, закінчилася. Дійсно, раніше жінок не вважали достатньо «кваліфікованими особами». Ця інформація зазначалася у Законі про BNA. Приклад Керін Вілсон для багатьох жінок став джерелом натхнення, адже показав, що жінки також можуть займати високі політичні посади. Вона показала, що жінки також можуть та мають приймати важливі рішення для країни.

Зірковий час Керін Вілсон

20 лютого 1930 року о 15:30 двох новопризначених сенаторів Канади представили громадськості. Йдеться про Роберта Форка з Пайпстоуну, Манітоба та Керін Маккей Вілсон з Оттави. Ця подія, по суті, не була чимось незвичайним, адже традиційно сенаторів призначав генерал-губернатор за порадою прем’єр-міністра після звільнення чи смерті попередників. Дійсно особливою цю подію зробило те, що вперше місце у сенаті Канади зайняла жінка. І хоча її ім’я обговорювали, все ж були певні сумніви. Наприклад, її чоловік був проти, щоб Керін працювала на оплачуваній роботі, навіть взяв сміливість повідомити генерал-губернатора, що вона відхилить призначення.

Жінка здивувала всіх рекордно швидкою згодою. Її не зупинило навіть заперечення чоловіка. Аналізуючи пресу тих часів, можна відзначити позитивні відгуки про призначення жінки, які зосереджувалися на особистих якостях, родинних зв’язках. В них мало було інформації про кваліфікацію жінки, лише можна було прочитати інформацію про її начитаність, тактовність, легкі манери.

Були й противники такого рішення. З призначенням жінки на таку посаду не погоджувалися тому, що вона була матір’ю, хтось хотів бачити одну із представниць «великої п’ятірки». Були люди, які хотіли бачити чоловіка на посаді, а не жінку.

Керін Вілсон вдалося зробити довгу та по-справжньому видатну кар’єру в Сенаті. Цікаво, що федеральному уряду знадобилося цілих чотири роки для того, щоб висунути до Сенату другу жінку. Нею стала Айва Фалліс, призначена у 1935 році консервативним урядом Р. Б. Беннета. Роль «великої п’ятірки» теж була відзначена у 2009 році. Їх посмертно зробили сенаторами, що було досить символічно, адже підкреслило їх роль та вплив у боротьбі жінок за їх права.

Генеральна Асамблея ООН

Керін Вілсон, на прохання Луї Стівена Сен-Лорана, канадського юриста та політика, а у той час – 12-го прем’єр-міністра Канади, стала першою жінкою-делегаткою від Канади на Генеральній Асамблеї ООН.

Виконуючи обов’язки голови Канадського комітету у справах біженців, жінка активно допомагала людям, які шукати притулку в Канаді. Робота Керін Вілсон з дітьми-біженцями була настільки вагомою, що її нагородили у 1950 році хрестом кавалера ордена Почесного легіону.

У 1955 році Керін Вілсон стала першою жінкою-заступницею спікера Канади.

Закінчення історії Керін Вілсон

Жінка померла від серцевого нападу 3 березня 1962 року. До цього вона три тижні провела у міській лікарні Оттави з ускладненнями від переломів стегна. Її похорони відбулися у пресвітеріанській церкві Святого Андрія в Оттаві.

Керін Вілсон очолювала низку важливих організацій, що є свідченням її авторитету та визнання. Вона вірила та підтримувала молодь, допомагаючи їм у бажанні розвивати лідерські уміння. Тож, жінка дійсно була багатогранною особистістю, адже залишила свій слід у багатьох сферах життя. До того ж Керін Вілсон не боялася брати на себе відповідальність, втілювати задумане у життя.

Попри те, що історія життя Керін Вілсон закінчена, її слава не забута. Вона досі є прикладом першої жінки, якій вдалося зайняти важливі політичні посади. Варто зауважити, що на її честь названа в Орлеані, Онтаріо Cairine Wilson Secondary School. Це англомовна школа у східному передмісті Орлеана, розташована у північній частині передмістя, поблизу річки Оттава. Школу відкрили у 1975 році. Робота цієї школи, названою на честь Керін Вілсон, є продовженням її спадщини.