В останні десятиліття все частіше можна почути про порушення на виборах, фальсифікацію виборців. При тому не було будь-яких доказів, які б підтверджували це чи витримали судовий розгляд. Все це навіює роздуми про те, якими були перші порушення на виборах. Більше про історію та вибори розповість Оттава Yes.
Історія перших порушень на виборах
Цікавою історією Оттави поділився Джеймс Пауел. Він розповів про серйозні порушення під час проведення муніципальних виборів в Іств’ю. Це приміська громада, сусідня з Оттавою. Тоді історія виборів була оповита скандалами та суцільними порушеннями. Як наслідок – одного мера суд звільнив з посади, іншого – умовно засудили перед тим, як вирок скасували.
Іств’ю до 1969 року називали Ваньє, Онтаріо, після чого він став районом Оттави. Раніше це було історично франкомовне, робітниче місто, аж поки у 2001 році не став частиною столиці Канади. Відомо, що на початку 1980-х років кількість франкомовного населення становила 63%, а до 2012 – зменшилася до менш ніж 40%. Район Ваньє знаходиться у передмісті Глостера, має відносно невелику територію та характеризується високою щільністю населення.
Що відомо про Іств’ю?
Громади Джейнвіль, Кларкстаун, Кландебой у 1908 році були об’єднані. У результаті було засновано село під назвою Іств’ю, яке у 1913 році вже зареєстрували як місто.
Цікаво, що у ті часи його обирали для життя державні службовці, яким подобалося жити якомога далі від міста. Вже згодом відбувся великий наплив франкоканадців, внаслідок чого Іств’ю (згодом Ваньє) став головним франкомовним місцем столиці Канади.
Всесвітня Велика депресія на початку 1930-х років привернула увагу до Іств’ю. Місто стало публічним форумом, де проходили національні дебати щодо контролю за народжуваністю. Судовий процес тривав з 1936 до 1937 року. Згідно із християнськими поглядами на контрацепцію, поширення інформації чи матеріалів, які б стосувалися контролю за народжуваністю, у ті часи у Канаді були незаконними. 28-річну соціальну працівницю Доротею Палмер було заарештовано через зберігання, розповсюдження таких матеріалів та брошур.
Судовий процес був успішно оскаржений, після чого став важливим кроком у прийнятті канадського суспільства такої практики. Важливо додати й те, що Доротея Палмер була єдиною особою, яку притягнули до відповідальності за надання інформації містянам про контроль над народжуваністю.
У 1969 році місто було перейменовано на честь колишнього генерал-губернатора Канади Жоржа Ваньє.
Перші муніципальні вибори
Вони відбулися 5 січня 1920 року в Онтаріо. Місцеві видання вже наступного дня повідомили, хто переміг у важкій боротьбі в Іств’ю. Мером став пан Дж. Герберт (Герб) Вайт, якому вдалося обійти кандидата, який зайняв друге місце, лише на 19 голосів. Вайт набрав 428 голосів, його суперник Каміль Гладу – 409, а третє місце посів пан М. Дезерт, який отримав 125 голосів.
Дж. Герберт Вайт та Каміль Гладу були давніми суперниками у політиці Іств’ю. Наприклад, Каміль Гладу спочатку був старостою села, а потім став його мером. На виборах 1916 році Вайт переміг Гладу, вигравши на 14 голосів.
У 1918 році обоє кандидатів програли доктору Артуру ДеРозьєрсу у 1917 та 1918 роках. У 1919 році Каміль Гладу повернувся на посаду міського голови.
Після закінчення виборів у 1920 році Каміль Гладу зауважив, що під час виборчого процесу були серйозні порушення. Йшлося про фальсифікацію голосів, коли за одних виборців вже хтось проголосував. Політик зазначав про ще один випадок, коли виборець голосував декілька разів.
Враховуючи невелику відмінність у голосах, а також вище зазначені порушення, Каміль Гладу закликав до судового перерахунку голосів.
Суддя Ганн. Яким насправді було голосування?
Після звернення Гладу до суду відбулося наступне. Вже через два тижні перед суддею Ганном відкрили шість урн для голосування Іств’ю. Можна лише уявити його здивування, коли він побачив, що бюлетені у чотирьох із шести скриньок бюлетені настільки переплутані, що їх неможливо порахувати. Саме тому суддя Ганн навіть не намагався здійснити перерахунок.
Суддя зазначив, що Гладу був «громадським благодійником, метою якого був перерахунок голосів, викриття порушень на виборах. Після відкладення перерахунку голосів суддя хотів домовитися з Вайтом та Гладу щодо подальших дій: перерахунку чи проведення нових виборів, проте до спільної згоди вони не дійшли. Гладу вирішив подати клопотання щодо скасування виборів через фальсифікацію та неправдиві результати.
Масштаби шахрайства
Через місяць двоє суперників знову постали перед суддею. Під час судового засідання було подано приблизно десяток заяв під присягою. Ось декілька цікавих випадків, які підтверджували масштаби шахрайства.
- Переглядаючи бюлетені, було виявлено, що свій голос віддав Г. Жуанетт, який на момент проведення виборів вже був мертвим.
- Джон Брейді під присягою зізнався, що п’ять разів голосував за обіцянку випити алкогольні напої, на які тоді діяла сувора заборона. Щоб його не запідозрили у шахрайстві, він переодягався. Чоловік розповів, що одного разу одягнув пальто візника, щоб замаскуватися під час другого голосування на одній виборчій ділянці.
- Голос пара Дж. Р. Сноу з Торонто, який був виборцем в Іств’ю, у день виборів не був присутній у місті. Попри це, його голос був відданий одному із кандидатів.
- Та ж сама ситуація сталася з Р. Дж. Дугалла з Голсвілла, Патріка Фіннігана та Д. Дазе з Монреаля. Їх голос був відданий за них, хоча їх особисто у місті у день проведення виборів не було.
Згідно із правилами голосування 1920 року, власники нерухомості в Іств’ю мали право голосувати на муніципальних виборах, попри місце свого проживання.
Третій кандидат
Ним був пан М. Дезерт. Було висунуто твердження, що чоловіка висунув пан Вайт для того, щоб розділити голоси франкомовних виборців. Таке рішення лише підвищило шанси на перемогу Вайта, адже кількість франкомовних виборців перевищувала англомовних приблизно на 100 голосів.
Було визначено, що зі списку виборців у 900 імен було визначено приблизно 101 особа без права голосу. Після цього суддя Ганн знову наказав відкрити шість скриньок для голосування.
Під час розслідування та більш детального розгляду справи було виявлено, що на деяких виборчих ділянках певний час не було офіцерів, адже вони залишали свої посади.
Герб Вайт все заперечував, зазначаючи, що нічого не знав про шахрайство чи список виборців. Мер міста заперечував й будь-яку інформацію щодо розповсюдження алкоголю.
Вердикт
Під час допиту Гільбо він зізнався, що мав погані стосунки із Гладу. Чоловік боявся втратити роботу, якщо Каміль Гладу оберуть мером міста. Суддя виніс вердикт про скасування виборів, відповідно, рішення про обрання мером Вайта було скасовано, але не арештовано. Чоловіку довелося лише сплатити судові витрати. Суддя порадив усім членам ради піти у відставку за власним бажанням.
На початку травня 1920 року справу було закрито, проте не суддею Іств’ю, а представником Верховного суду Онтаріо, який розглянув апеляцію мера Вайта. Після цього були призначені нові вибори.
Тож, саме такою була історія перших виборів та порушень в одному з містечок, а згодом – районі Оттави.