Кожного літнього візиту до Оттави важливим моментом була церемонія під назвою «Зміна караулу». З червня по серпень її проводили молоді резервісти, які входили до складу пішої гвардії генерал-губернатора. Незважаючи на погодні умови, рівно о 10 годині члени пішої гвардії марширували до Парламентського пагорба задля того, щоб замінити «стару» гвардію перед будівлями парламенту. Більше про все це розповість Оттава Yes.
Що відомо про пішу гвардію?
Члени пішої гвардії генерал-губернатора були одягнені у червоні мундири та шапки з ведмежої шкури, при цьому їх супроводжував полковий оркестр із волинщиками, барабанщиками. Зміна гвардії символізувала військову пишноту, особливо захоплюючи перехожих. Тож, цікаво буде більше дізнатися про пішу гвардію, яка має довгий та дійсно вражаючий родовід. Чи знали ви, що він починається ще з перших днів Конфедерації? Це дійсно вражає.
У 1860-х роках у Британській Північній Америці не було регулярної військової присутності. Якщо пригадати, що в 1855 році Британія почала поступово виводити свої війська, залишивши лише дві морські бази на східному та західному узбережжях.
Захист Канади, інших британських колоній у Північній Америці у ті часи був сумнівним, адже захисниками були місцеві ополченці – погано оснащені цивільні добровольці, які тренувалися у кращому разі лише декілька тижнів щороку. У зв’язку із цим, за рік до створення Конфедерації (1866 рік), уряд закликав 10 тисяч добровольців до служби. Орієнтовний термін складав три тижні щороку протягом трьох років задля єдиної мети – для захисту Канади.
Стрілецький корпус в Оттаві
У 1861 році у Квебеку було засновано стрілецький корпус громадянської служби. До його складу входили бюрократи-добровольці. Після «справи Трент», яка фактично підштовхнула Великобританію та США на лінію війни, стрілецький корпус переїхав до Оттави. У ті часи парламент будівлі був завершений, а державних службовців також перевели до нової столиці Канади.
Вже через п’ять років після заснування корпус перетворили у стрілецький полк цивільної служби. У 1868 році полк розформували. Загалом, дві роти стрілецьких військ стали ядром пішої гвардії генерал-губернатора.
Роль Томаса Росса
Цікаво те, що батьком пішої гвардії називають підполковника Томаса Росса. Він походив із родини військового, та й сам мав особистий військовий досвід. Він починав свою кар’єру на державній службі із посади клерка в офісі секретаря Нижньої Канади, далі став клерком в офісі секретаря нової провінції Канади, а згодом – головним клерком у Департаменті державного секретаря Домініону після Конфедерації. Це був довгий, але наполегливий шлях, який допоміг здобути бажаного, адже Томаса Росса перевели після цього до Департаменту фінансів.
У 1861 році Томас Росс приєднався до стрілецького корпусу цивільної служби, ставши рядовим, а згодом – офіцером гарнізонної артилерії Оттавської бригади. Це була тимчасова бригада, до складу якої входило чотири, а потім – сім артилерійських батарей.
Після підвищення він став майором, а за сумісництвом – президентом оркестрового комітету бригади, адже щиро захоплювався військовою музикою.
Саме майор Росс запропонував серу Жоржу-Етьєну Картьє, міністру міліції та оборони, ідею створити добровольчу групу в Оттаві, яка б називалась «Піша гвардія генерал-губернатора».
Доцільність такого рішення Росс обґрунтував наступним чином:
- це необхідність для проведення державних заходів;
- нова формація змогла б забезпечувати військову музику в Будинку уряду;
- уніформа пішої гвардії нагадуватиме ту, яку носили війська королеви Вікторії.
Схвальне рішення
Вже через два дні після відправлення меморандуму майор Росс отримав схвальну відповідь. Він надав майору всі уповноваження задля того, щоб створити «1-й батальйон піхоти генерал-губернатора».
Після цих змін Росс отримав звання підполковника, його призначили на посаду командира новоствореного батальйону.
Вже до вересня 1872 року до складу батальйону входило шість рот разом із допоміжним персоналом. Підрозділ поділили на два напівбатальйони на чолі з майорами (старший відповідав за праву половину, а молодший – за ліву).
Життя пішої гвардії
- Офіційного житла члени пішої гвардії не мали, а їх тренування проводилися на галявині перед будівлями парламенту з 18:00.
- Члени оркестрів тренувалися в Східному блоці кожного тижня ввечері (один раз) на території Східного блоку. У цьому ж блоці проходили офіцерські зустрічі.
- Вже у 1879 році члени пішохідної гвардії оселилися в Картьє Сквер Дрілл Холл. Це місце було збудоване для розміщення батальйону.
- Томаса Росса називають батьком піхотної гвардії генерал-губернатора, а лорда Дафферіна – «хрещеним батьком». Хочеться розповісти більше, чому так склалося історично. Річ у тому, що чоловік після прибуття в Оттаву активно зацікавився підрозділом. 24 травня 1874 року (день народження королеви) лорд подарував членам пішої гвардії їх перші кольори – полковий прапор.
- Після створення пішохідної гвардії у 1872 році її представники неодноразово брали участь в бойових діях та заслужили чимало бойових нагород та відзнак.
Полк після Другої світової війни відновив роботу у якості неповного резервного піхотного підрозділу. Його члени готові виконувати обов’язки не лише вдома, але і у разі отримання виклику – за кордоном.
