Четвер, 1 Грудня, 2022

Як Флора Ізабель Макдональд стала першою жінкою-міністром в уряді Канади

Кінець 19 століття та початок 20 століття для канадок стали періодом кардинальних змін. Канадки дуже активно виборювали свої права нарівні з чоловіками: право на участь у голосуванні та багато іншого. Завдяки активному руху жінок із боротьби за права і свободу, в 20 столітті в уряді Канади почало з’являтися більше представниць жіночої статі. Однією з таких жінок, яка стала першим міністром закордонних справ Канади, була наполеглива, справедлива та успішна Флора Ісабель Макдональд. Далі на ottawayes.com.

Майбутній міністр у юні роки

Флора народилася 1926 року у Новій Шотландії. Її батьки були дуже успішними людьми в регіоні. Її дід був капітаном кліпера. Він регулярно вирушав у плавання навколо Північної Америки та Африки. Батько Флори був керівником трансатлантичного телеграфного вокзалу “Вестерн Юніон” в Новій Шотландії.

Вчилася Флора досить добре, тому після закінчення школи вирішила здобути освіту секретаря. Для цього вступила до Імперського бізнес-коледжу. Після закінчення коледжу, якийсь час пропрацювала у місцевому банку касиром. За той період, який вона працювала в банку, їй вдалося накопичити гроші, які вона витратила на переїзд в Англію в 1950 році. У Європі вона деякий час подорожувала автостопом.

Перші кроки у політику

Після подорожей Європою, Флора вирішила повернутися до рідної Канади та спробувати себе у політичній сфері. Після повернення до Канади, вона відразу ж взялася за роботу над передвиборчою кампанією прогресивних консерваторів Нової Шотландії – Стенфілда. Частково завдяки її роботі, партія здобула перемогу у 1956 році на виборах у провінції. Це був перший успіх Флори на великому шляху до політики.

У період з 1957 по 1958 Флору найняли секретарем в національний офіс “Прогресивно-консервативної партії Канади”. Вона працювала над упорядкуванням грамотної виборчої кампанії для лідера партії – Діфенбейкера.

У 1959 році Флора перебралася до Оттави і працювала у Діфенбейкера, але вже не як у глави “Прогресивно-консервативної партії Канади”, а як у прем’єр-міністра країни.

Але незабаром Флора дуже розчарувалася у політиці Дифенбейкера. Вона підтримувала іншого кандидата, через що той її звільнив.

Після звільнення з партії Діфенбейкера, Флора переїхала до Кінгстона, де деякий час працювала в Королівському університеті на факультеті політичних досліджень. Паралельно з роботою в університеті Флора працювала над тим, щоб передвиборна кампанія противника Діфенбейкера – Стенфілда – була успішною.

Жінка-депутат

У 1972 році у житті Флори Макдональд трапилася дуже знакова подія. Перебуваючи в Оттаві і подавшись до Палати громад від Кінгстона, вона змогла набрати необхідну кількість голосів від своїх прихильників і стати депутатом.

Жінка-міністр

Флора була дуже завзятою, вона грамотно виконувала свою роботу і завжди досягала поставленої мети. Вона була переконливим промовцем, її любили канадці. Також їй легко вдавалося заводити нові знайомства. Одним із дуже знакових знайомств Флори було знайомство з Джо Кларком. Вони стали справжніми політичними союзниками. У 1979 році політичний союзник Макдональд – Кларк – став прем’єр-міністром Канади, а вона тим часом обійняла посаду міністра закордонних справ. Вона стала першою жінкою міністром закордонних справ не лише в Канаді, а й у всьому світі.

Працюючи в Оттаві, на Парламентському пагорбі, до свого високого посту та нових обов’язків, Флора ставилася дуже відповідально. На її плечі лягла непроста ноша проблем із біженцями. У той період, поки Макдональд була на посаді міністра закордонних справ, у Канаду, після війни у ​​В’єтнамі, пливла на човнах дуже велика кількість біженців. Завдяки Макдональд вдалося грамотно організувати потік біженців із В’єтнаму до Канади, організувати їм підтримку від уряду та інших привілеї.

Іншу важливу роль Флора відіграла під час порятунку американських дипломатів із Ірану. Американські дипломати, перебуваючи в Тегерані, не змогли уникнути захоплення американського посольства, тому їм довелося шукати притулок у ближньому посольстві – канадському. Для порятунку американців з Ірану, Флора переконала весь кабінет прем’єр-міністра Канади Кларка у тому, що необхідно терміново видати спеціальний наказ на видачу американцям канадських паспортів та грошей для евакуації з Ірану. Завдяки цьому американці з канадськими паспортами змогли залишити Іран разом із дипломатами Канади. Успішну спецоперацію, що йшла під керівництвом Макдональд, назвали “Канадський каперс”. Про неї навіть зняли фільм у 2012 році під назвою “Арго”.

Флора на посаді міністра закордонних справ була недовго, до 1980 року. Але за цей короткий період часу встигла зробити чимало важливих справ. Її каденція була перервана помилкою Кларка, що спричинила усунення всіх осіб, які перебували в його уряді.

Довгі чотири роки Макдональд і Кларк намагалися повернутись у політику і ретельно готували партію до нових виборів, але їх партія програла.

Повернення на високу посаду міністра

У 1984 році, після чергових виборів, їй пропонують нову посаду – міністра зайнятості та імміграції. Вона пропрацювала на цій посаді два роки, після чого обійняла посаду міністра зв’язку.

У 1988 році Флора вирішила піти з політики. Хоча вона робила потрібні та правильні речі для жителів Канади, політика для жінки була дуже складною. Після виходу з політики Макдональд присвятила своє життя організації з надання гуманітарної допомоги у Оттаві.

У 1990-х роках Флора працювала в Оттаві на посаді голови правління “Канадського дослідницького центру міжнародного розвитку”. Деякий час була президентом “Всесвітнього руху федералістів у Канаді”, який займався просуванням інститутів світового управління.

На початку 20 століття, Флора у віці 77 років, вирішує знову повернутися у політику Канади. Вона хотіла виступити проти з’єднання двох канадських партій: “Прогресивно-консервативної” та “Канадського альянсу”. Макдональд не вдалося запобігти об’єднанню двох партій, і в 2003 році була створена нова канадська партія “Консервативна партія Канади”.

Смерть Макдональд

Флора прожила довгих 89 років і померла у 2015 році у столиці Канади. Вона була жінкою-першопрохідцем у непростій політичній сфері. Багато речей їй давалися важко, але вона могла і вміла відстоювати свою думку та думку її виборців. Вона була людиною, яка надихала на вчинки, надихала змінювати політичний устрій на краще, змінювати життя канадців на краще. У більшості поколінь жителів Канади Макдональд здобула велику повагу. Її внесок під час перебування в політиці дуже змінив звичне життя не тільки Канаді, а й у всьому світі.

За свою успішну діяльність та вагомий внесок розвитку Оттави та всієї Канади, Макдональд була нагороджена більш ніж 16 почестями різного значення. Також вона має почесні ступені доктора юридичних та гуманітарних наук у 12 університетах Канади та Америки.

На честь такої унікальної особистості Національна рада з кінематографії Канади зняла документальний фільм: “Флора: сцени з лідерського з’їзду” у 1977 році.

.,.,.,.