Події Другої світової війни вплинули на кожного. Хочеться особливу увагу приділити дітям та підліткам, яким довелося вкрай швидко стати дорослими. Так сталося, що голоси молодих канадців губилися, вони залишили мало письмових записів, але на їхні родини та життя війна теж вплинула. Більше про все це розповість Оттава Yes.
Згадки юних канадців
Вже у дорослому віці канадці пригадують, як запам’яталося їм нацистське вторгнення. Більшість дітей одразу зрозуміли, що світ змінився на гірше. Вже з середини війни канадські родини почали відчувати дефіцит продуктів харчування, бензину, тоді почали вводити нормування. У великих містах, наприклад, в Оттаві, відчувалася нестача житла. Наприклад, родини робітничого класу приймали до себе інших, вони жили у підвалі, гаражі, горищах. Нікого у ті часи не здивувало б те, що у дитячому ліжку могло спати одразу три дитини.
Дітям було важко сприймати реальність, коли замість померлого брата чи іншого родича на війні приходили сторонні люди, займали місце загиблого і жили.
Діти та підлітки неабияк дорожили чорно-білими фото близьких, які були на війні. Важко було отримати кілька зображень, вони були рідкістю. Отримані листи були перечитані тисячі разів. Всі сподівалися на возз’єднання та щасливий кінець.
У спогадах закарбувався хлопчик-телеграфіст, який проїжджав вулицею, а всі оточуючі молилися, аби він не зупинився перед їх будинком чи квартирою із посланням від уряду. Всі боялися почути страшні слова:
«З жалем повідомляємо вам….»
Про все це хочеться розповісти більше, звернувши увагу на всі аспекти дитячого життя.
Швидке дорослішання
З початком Другої світової війни дорослі швидко зникли з життя дітей Канади, у тому числі й Оттави. Річ у тому, що чоловіки призивного віку відправлялися у різні частини країни, або й за кордон. Вчителі-чоловіки поступово поповнювали ряди військовослужбовців. Повертаючись додому, ветерани були пораненими фізично та психологічно, а діти й підлітки переживали за близьких людей, пригадуючи, що лише нещодавно було безтурботне дитинство. По відчуттям між життям до війни та після пройшло багато років. Тож, діти почали жити геть інше, доросле життя.
- Діти почали брати на себе домашні обов’язки: приготування їжі та прибирання, догляд за молодшими сестрами та братами.
- Діти та підлітки, які приєдналися до Юнацького Червоного Хреста, займалися благодійністю, роблячи свій внесок у майбутню перемогу. Якщо говорити про благодійність та волонтерську роботу, то дівчата-гіди та бойскаути допомагали родинам солдатів, які цього потребували. Наприклад, вони в’язали шарфи та шкарпетки для військових, які перебували за кордоном.
- Багатьом учням доводилося кидати школу для того, щоб знайти оплачувану роботу. Вони, таким чином, утримували родину, яка, наприклад, залишилася без годувальника. У місцевих газетах тих часів особливо актуальними були вакансії такого плану: допомога по дому, догляд за дітьми. Частіше за все, такі оголошення були орієнтовані на дівчаток 10-12 років.
- Всім відома історія про «Сади Перемоги», про роль жінок у вирощуванні овочів та фруктів. Проте саме діти сіяли насіння, доглядали городину, допомагаючи дорослим. Діти у сільській місцевості працювали на фермах.
- Діти збирали папір, металевий брухт у великих смітниках. Місця для дитячих ігор були переплавлені та повторно використані, у війні нічого не могло бути використане даремно.
Навчання дітей під час Другої світової війни
Важливо розповісти про роль шкіл у підтримці війни. Наприклад, плакати Оттави всіляко закликали учнів економити ресурси та слідкувати за тим, про що вони говорять. Останнє стосувалося більше уникнення пліток, які могли б допомогти ворогу.
Вчителі швидко адаптувалися, вплівши уроки про війну у канадську навчальну програму. У повітрі відчувався патріотизм – він був всюди. Канадські діти ходили до школи з більше, ніж 7000 британськими дітьми. Вони були евакуйовані з Великобританії до Канади у 1940 році, жили у канадських родинах. Звичайно, така практика була поширеною в Оттаві – столиці Канади.
Одним пощастило потрапити у хороші прийомні родини, подружитися з новою родиною та підтримувати у майбутньому зв’язок, а комусь – ні. В останньому випадку йдеться про дітей, які змушені були працювати за мізерну платню у суворих умовах, про любов та підтримку у таких родинах також не йшлося. Більшість евакуйованих до Канади дітей були ще до кінця війни повернені до своїх справжніх родин.
Варто додати, що гроші, призначені на догляд за дітьми, йшли на придбання військових марок, які продавалися за 25 центів у школах та магазинах. Дитина могла отримати сертифікат військових заощаджень на 5 доларів, а після закінчення війни – вони могли перевести їх у готівку.
Дискримінація та переслідування
Війна об’єднала канадців під час Другої світової війни, але це не стосувалося всіх. Канадці німецького, італійського та японського походження у ті й без того складні часи зіштовхнулися з дискримінацією, переслідуванням, а іноді – інтернуванням.
Дискримінація до таких канадців проявлялася у дражнінні (через образливі прізвиська та звинувачення), знущанні, нападках через етнічну приналежність. Багатьом дітям доводилося всіляко приховувати своє коріння, але не всім це вдавалося.
Канадцям японського походження було ще гірше, адже їх чекало інтернування. У 1942 році приблизно 23000 японських канадців, у тому числі й дітей, насильно вивезли із своїх домівок, перевезли до віддалених таборів. Вони призначені були для інтегрованих громадян, де умови були жахливими. Через це відсоток смертності зростав, причиною стали хвороби, недоїдання та суворі зими.
Канадці іншого походження втрачали домівки, роботу, бізнес, життя… Їх історії є важливими, є нагадуванням для сучасних містян про роботу над створенням справедливого та інклюзивного суспільства.
А як же розваги?
Діти та підлітки завжди асоціювалися з розвагами. Цікаво дізнатися, як цю сферу їх життя змінила війна.
- Навчання з заземлення, коли учні сиділи у темряві та вчилися діяти у разі виникнення повітряної тривоги. Такі навчання допомагали готувати дітей до можливих бомбардувань та водночас змішували їх задумуватися про війну та потенційну небезпеку.
- Спортивні команди задля того, щоб підкреслити свою підтримку військовим, прийняли військові назви. Прикладами цього є «Corvettes» або «Spitfires».
- Дитячу літературу замінили розповіді про героїчні подвиги канадських солдатів під час битв. Подібні історії були джерелом натхнення, викликали відчуття патріотизму у молодих читачів. Особливою популярністю під час війни серед молодого покоління користувалися «білі» комікси із супергероями (Джонні Канук, Нельван з Північного сяйва, канадець Джек), які боролися з нацистами та іншими ворогами.
- Діти грали іграшковими пістолетами, шоломами, уніформою, уявляючи себе солдатами у бою. Серед ігор було чимало старих та нових, адаптованих до теми війни. Актуальними були двомовні ігри, за допомогою яких канадці англомовної та франкомовної частини країни могли об’єднатися.
- Діти та підлітки ходили у кінотеатри. Вони дивилися мультфільми та комедії, а також військові фільми, наприклад, «Касабланка», «Місіс Мінівер».
- Юні канадці слухали радіо, особливо радіопрограми, присвячені пригодам канадських льотчиків-бомбардувальників, які воювали з німцями. Такі розповіді слухали діти та підлітки під час виконання обов’язків, захоплюючі та надихаючі історії додавали сил.
8 травня 1945 року канадські діти та підлітки разом із дорослими святкували закінчення війни. Радість не відчувалася повною мірою через усвідомлення того, що чиїсь рідні, вже ніколи не повернуться додому. Такою є ціна війни.
Список використаних джерел: