Чоловік у 1815 році іммігрував до Канади, а у 1827 році – орендував нерухомість у Байтауні. Історія запального бізнесмена, політичного діяча цікава та місцями неоднозначна. Річ у тому, що Джеймс Джонстон часто потрапляв у конфлікти, які лише посилювали етнічну та релігійну напругу. Більше про все це розповість Оттава Yes.
Хто такий Джеймс Джонстон?
Чоловік за професією був ковалем, а у Байтауні він працював торговцем та аукціоністом, купував майно. Відомо, що Джеймс Джонстон мав значні володіння у молодому Байтауні, а також у навколишніх селищах.
У багатьох історичних джерелах відзначався запальний, агресивний характер чоловіка, який поєднувався з уїдливим сатиричним язиком. Такий характер і абсолютна прямолінійність стали причинами того, що Джеймс Джонстон мав велику кількість палких прихильників та запеклих ворогів.
Тож, Джеймс Джонстон увійшов в історію як політичний діяч у Верхній Канаді (пізніше – Західній Канаді, сучасна назва провінції Онтаріо).
Ворожнеча між цивільними та військовими
У травні 1831 року Джеймс Джонстон і Олександр Джеймс Крісті, як зазначалося, штовхали та погрожували Джозефу Н. Гагерману. Він виконував обов’язки адвоката військової влади, керував каналом Рідо. У той час відбувалася демонстрація ворожнечі між цивільним населенням та військовими, а Джозеф Н. Гагерман у той момент перебував у суді, де захищав групу солдатів.
Ще через три роки ірландський аукціоніст поскаржився лейтенант-губернатору серу Джону Колборну на те, що його шотландські вороги хочуть на нього напасти, включно із відомим доктором Крісті. Джеймс Джонстон не залишився осторонь суперечки, а висловився щодо етнічної упередженості шотландських магістрантів. Йшлося про скаргу, яку повторив місцевий ірландський магістрат Деніел О’Коннор. Джеймс Джонстон також на нього скаржився. У липні 1835 року О’Коннор зазначив, що Джонстона спонукали ревнощі. Наприкінці жовтня того ж року будинок Джеймса Джонстона спалили невідомі особи.
Газетна кар’єра
Вона була недовгою, проте заслуговує на висвітлення. 24 лютого 1836 року у газеті Джеймса Джонстона «Bytown Independent» і «Farmer’s Advocate» вийшло лише два номери. Переглядаючи їх, можна вже зробити певні висновки про особистість редактора та про те, що його найбільше хвилювало.
Чоловіка турбували інтереси «справжнього британця – ірландців та їх нащадків». У деяких статтях видання він зупинявся виключно на наклепах. Після випущених двох випусків він продав пресу Олександру Джеймсу Крісті. Згодом, це стало видання під назвою «Bytown Gazette та Ottawa and Rideau Advertiser». Це відоме для сучасних містян видання, яке у 1851 році перейменували на Ottawa Citizen.
Жорсткі напади
Агресивність та запальна поведінка Джеймса Джонстона стали причинами того, що чоловік зазнав серії жорстоких нападів.
- 2 січна 1837 року під час зборів, присвячених обранню міської ради міста Непіан, його та ще декількох чоловіків було жорстоко побито. Було відомо, що заворушення були ініційовані Пітером Айленом. Причиною став релігійний антагонізм, через який Пітер Айленд та Джейм Джонстон розірвали ділові та політичні стосунки.
- 9 березня 1837 року на чоловіка напали послідовники Пітера Айленда. Злочинці вважали, що Джеймс Джонстон був причетний до групи тих, хто допомагав арештувати Айлена.
- Ще один прикрий інцидент стався наприкінці березня того ж року. Тоді троє лісорубів намагалися вбити Джеймса Джонстона, коли той переходив Саперний міст. Внаслідок нападу чоловік отримав важкі, проте не смертельні поранення. Троє лісорубів понесли покарання – їх засудили до трьох років ув’язнення.
Політична кар’єра
Вона була такою ж бурхливою, як і сам Джеймс Джонстон. Відомо, що чоловік балотувався як реформатор в окрузі Карлтон у 1834 та 1836 роках. На обох виборах він зазнав поразки. Щоразу він висловлював недовіру до результатів, говорив про фальсифікацію, проте його заяви та протести відхилялися. Зауважимо, що у 1836 році Джонстон програв Едварду Маллоку. Їх стосунки були й без того жахливими, а поразка лише збільшила між ними відстань. Відомо, що у квітні 1840 року чоловіки настільки сильно сварилися під час сесії Суду королівської лави, що їх конфлікт привів до бійки та кровопролиття.
Березень 1841 року став для Джона Джонстона радісним, адже його обрали у Карлтоні після зняття з виборів у Байтауні на користь Стюарта Дербішира. Кампанія Джонстона зосереджувалася на наступному:
- на зловживаннях, які скоїли представники пізньої асамблеї;
- на необхідності вибору незалежних політиків. Ймовірно, тут він ненав’язливо вказував на себе;
- він наголошував на тих способах, якими політики несправедливо завдали шкоди лісопромисловості;
- він пообіцяв містянам не бути «злостивим підлабузником уряду чи народу», подібно до його попередників.
Попри те, що національні та релігійні упередження були надзвичайно високими, все ж вибори у Карлтоні пройшли відносно спокійно.
Робота у департаменті
Чоловік активно працював над просуванням інтересів долини Оттави та Байтауна, адже вважав, що це місто стане майбутнім місцем уряду. Він досить часто виступав, іноді – занадто часто. До того ж його вважали ефективним дебатором. Джеймс Джонстон мав багато бізнес-знань, вмів завдавати удари у потрібних місцях. Політична поведінка Джонстона відображала його прихильність до помаранчевої ложі. Черговий розрив інтересів з Деніелом О’Коннором спричинив виступ Джонстону проти законопроєкту про заборону таємничих товариств. Це сталося наприкінці 1843 року. Цей розкол ніяк не завадив Джеймсу Джонстону у 1844 році легко переобратися.
Якщо чоловік розпочинав політичну кар’єру як реформатор, то до 1840-х років він вже голосував у якості незалежного поміркованого консерватора. Реформатором називають людину, яка прагне змін у суспільстві, політичній системі або інституціях, висуває прогресивні ідеї та соціальні реформи. Незалежним поміркованим консерватором називають політика, діяльність якого не була пов’язаною із конкретною політичною партією, проте віддає перевагу традиційним цінностям та інститутам.
Друг та соратник Джонстона, Вільям Данлоп, виступав постійно проти відповідального уряду. Чоловік подав заявку про відставку з асамблеї для того, щоб стати суперінтендантом каналу Лачін. Після Данлопа Джонстон також подав у відставку. Він відзначав невдячність, безперервний примус міністрів.
Остання марна спроба
Ще раз Джеймс Джонстон взяв участь у результатах проміжних виборів у грудні 1847 року, проте марна. Після цього на нього напали двоє розбійників на Баррак-Гілл.
Останні роки життя Джонстона пройшли сумно, в алкогольній залежності. Чоловік був одружений з Джейн, проте і це не рятувало від поганої звички. Після його смерті вартість маєтку впала майже до 700 фунтів стерлінгів.
У Байтауні Джеймс Джонстон, попри запальний характер та суперечки, все одно залишався популярною фігурою. Після оголошення про похорон чоловіка, вже за декілька годин зібралося найбільше людей, які коли-небудь збиралися у Байтауні (від 1855 року – в Оттаві). По суті, це ще одне підтвердження того, наскільки широкою репутацією він користувався.