Неділя, 26 Березня, 2023

Як мер Стенлі Льюїс відновлював Оттаву після Другої світової війни? Згадки та життя містян у воєнний та післявоєнний час

Під час Другої світової війни Оттава стала серцем нації. Як це було? Як зростало та змінювалось населення столиці Канади? Яке місце у відновленні Оттави після закінчення Другої світової війни зайняв мер Стенлі Льюїс? Оттава Yes розповість більше про це.

Озираючись назад: Оттава в часи Другої світової війни

Ось як пригадує ті часи старший архіваріус міста Пол Генрі:

  • на вулиці Сассекс Драйв знаходилися армійські казарми. В них жили жінки, які приїхали з різних куточків Канади для того, щоб взяти участь в бойових діях. За тиждень такого проживання вони платили 8 доларів, а середня місячна оплата становила 66 доларів;
  • в парку Ленсдаун знаходився склад для комплектування. Саме там готували містян до навчання, адже спортивним майданчиком все рівно в ті часи ніхто не користувався;
  • команда розвідників день і ніч в режимі 24/7 працювала задля перехоплення закодованих німецьких повідомлень та їх відправлення до Британії. Фахівці працювали на території Експериментальної ферми.

Оттава почала зростати

До початку Другої світової війни Оттаву важко назвати великою громадою. Наприклад, станом на 1921 рік кількість зареєстрованого населення складала 107 800 осіб. Вже до 1941 року ця цифра зросла до 154 500 осіб, тобто на 43%. Місто виросло через неймовірний приплив державних службовців, через військову присутність.

Містяни йшли на певні жертви задля допомоги і підтримки бійців:

  • через пайки на газ та шини проблематично було користуватися своїми автомобілями;
  • місцеві жителі постійно відправляли речі, їжу за кордон для бійці. Це не означало перемогу, але це була значна підтримка;
  • для того, щоб дістатися до роботи, жителям Оттави потрібно було використовувати залізничні лінії чи вуличні авто. Досі залишки таких ліній можна побачити біля будівлі Діфенбейкера, поблизу водоспаду Рідо. У воді ж знаходяться дві кам’яні палі — відголосок минулого, адже вони колись підтримували залізничний міст.

Населення в ті роки дійсно зростало, місто трансформувалось, але на жаль рівень інфраструктури фактично залишався незмінним. Це можна пояснити суворим нормуванням ресурсів, адже головною темою була війна.

Як змінювалась промисловість?

На місці сучасного розташування мерії раніше знаходилися тимчасові будівлі, де проживала армія. Такі ж будівлі можна було побачити вздовж проспекту Карлінг, поблизу території Експериментальної ферми. Біля річки Оттава, наприклад, функціонував завод  «EB Eddy». Це був промисловий район, робітничий квартал, в якому відбувалися серйозні зміни.

  1. Проводилось будівництво залізничних вагонів та літаків, будівельних частин для літаків. Рух та ритм міста, його містян був неймовірно жвавим.
  2. В ті часи в Оттаві розвивався потужний промисловий сектор, особливої уваги заслуговувала «Ottawa Car Company». Компанія виготовляла двері для бомбових відсіків, обладнання для бомбардувальників, тощо.
  3. Настрій містян можна описати одним словом — «похмурий». Всі думки були лише про те, що потрібно пережити війну. Відсутнім був професійний спорт, ігри, будь-які соціальні аспекти — вся увага зосереджувалася лише на війні.

Жінки — до праці!

Більшість жінок працювали у Збройних Силах чи були державними службовцями. Загалом, жінки під час Другої світової війни в Оттаві взяли дуже багато на себе тих обов’язків, які ще раніше виконували чоловіки. Вони почали працювати в промисловому секторі, виготовляли деталі машин, виконували важку фізичну роботу на рівні з чоловіками.

За законом, воювати на передовій їм не дозволяли, проте жінки працювали секретарями.

На території Експериментальної ферми чимало жінок працювали розвідницями, які допомагали в перехопленні німецьких повідомлень. У фільмі «Гра в імітацію» 2014 року (в головній ролі Бенедикт Камбербетч) зображені дані події.

Життя іммігрантів

Життя італійських та німецьких іммігрантів в Оттаві в часи Другої світової війни можна описати, як вкрай важке, безперспективне. Власники підприємств більшість таких робітників звільнили, а деякі працювали в пожежній частині.

Ситуація була вкрай складною, адже в Петававі (за 160 км від столиці) знаходився табір для інтернованих, тобто німців, італійців — молодих людей, які вважалися загрозою для безпеки країни. Починаючи з вересня 1939 по 1942 рік, в такому таборі перебувало близько 645 людей, згодом додалося 292 японці з Британської Колумбії.

Іммігранти важко працювали, а їх оплата за будівництво доріг, вирубку лісу за день становила 20 центів. В лютому 1944 року всіх інтернованих осіб звільнили.

Нарешті — війна закінчилася!

Містяни раділи, з плечей міста було знято величезний тягар. 8 травня 1945 року в Оттаві святкували перемогу за допомогою масштабного параду. Через відключення новин союзників повідомлення про перемогу дійшло до Оттави лише через 12 годин. В понеділок вранці меру Стенлі Льюїсу почали телефонували з сусідніх муніципалітетів із запитанням, чому Оттава досі не розпочала святкування. Проте він відповів, що очікує повідомлення саме від уряду Канади, а не від німецьких джерел.

Молодий хлопець, бігаючи по вулицям, кричав всім перехожим:

«Все, кінець!»

Мер Оттави Стенлі Льюїс

Саме він був мером Оттави під час Другої світової війни. Його головним обов’язком було утримання міста «на плаву». Мер Стенлі Льюїс увійшов в історія Оттави, як той, що найдовше пропрацював на посаді, а саме з 1936 по 1948 рік.

Після того, як чоловік став мером, він продовжував керувати магазином електротехніки, який знаходився на вулиці Спаркс-стріт. В біографічних нарисах книги Дейва Маллінгтона зазначений даний факт.

Мера Оттави та його діяльність в ті часи автор описує як «приземленого», адже він був затьмарений подіями Другої світової війни, пропонував вкрай мало ідей для розвитку, підтримки життєдіяльності міста. За час перебування на посаді мера, Стенлі Льюїс більше часу провів за кордоном, ніж в Оттаві — і це теж доведений історичний факт.

Чоловік зосереджувався на економічному аспекті. А в 1939 році він відвідав церемонію коронації Георга VI. У відповідь мер прийняв короля з королевою в Оттаві. В 1948 році в мера стався серцевий напад, через що він прийняв рішення йти у відставку за власним бажанням. В 1970 році в чоловіка відбувся другий серцевий напад, який йому не вдалося пережити.

Розповідаючи про політичне життя Оттави в період та після закінчення Другої світової війни, варто розповісти про одну з ключових фігур — прем’єр-міністра Маккензі Кінга. Він був лідером Ліберальної партії Канади, а керівну посаду займав 22 роки. Він увійшов в історію Канади як прем’єр-міністр країни, який найдовше керував і знаходився при владі. Перед початком Другої світової війни Кінг сподівався уникнути війни, але після її початку (через тиждень) прем’єр-міністр Канади оголосив про участь Канади в ній.

Він зіштовхнувся з проблемою призиву. Помер діяч в липні 1950 року в штаті Квебек від пневмонії.

Оттава — серце Канади

Відомо, що колишній прем’єр-міністр Великобританії, сер Вінстон Черчилль, відвідував Оттаву частіше за інші канадські міста, а саме 6 разів.

В складний для Канади час (період Другої світової війни) саме гамірна столиця стала серцем нації, зробивши значний внесок в перемогу. Канада відзначилась як країна, якій вдалося побудувати четвертий за величиною військово-морський флот.

.,.,.,.