В районах Оттави з помірно високим соціально-економічним статусом рівень злочинності найнижчий. Та це не є гарантією безпеки та надійності. Ottawa Yes розповість більше про найгучніші злочини, які сталися в столиці Канади. Це ті історії, про які досі важко говорити.
Ринок Байворд
Шумний та веселий, повний людей та розмов — саме зі всім цим асоціюється ринок Байворд. Але подія 1990 року все змінила. Громадськість сколихнула новина про Мелінду Шеппіт, яку знайшли задушеною на місцевому ринку, на автостоянці на Мюррей-стріт 30 вересня 1990 року. Її вбивцю так і не спіймали.
За декілька днів до страшної події 16-річна дівчина телефонувала рідним, розповідаючи про своє бажання повернутися в Торонто.
В свої 14 років дівчина жила з батьками, сестрою та двома братами, насолоджуючись юнацькими роками в Оквіллі. Згодом батько Пітер Шеппіт отримав роботу охоронця в Оттаві, тож вся родина переїхала в зручний таунхаус, район Hunt Club. Батьки Мелінди в 1989 році розійшлися, її мати забрала молодших дітей і повернулася до Оквіля. Мелінда та брат Майкл вирішили ще трохи побути в столиці Канади.
Складні обставини
За три тижні до задушення, Мелінда Шеппіт зайнялася проституцією. Що спонукало дівчину з хорошої родини піти по такому шляху? Річ в тому, що Мелінда була у відчаї і просто не знала, що їй робити далі. Зовсім юна дівчина була на другому місяці вагітності, а проституцією вирішила зайнятися, щоб хоч трохи заробити грошей.
Її друзі згодом розповідали, що Мелінда була налякана. З одного боку вона відчувала тиск від колишнього хлопця, а з іншого — від жорстокого сутенера, якому дівчина мала платити 600 доларів за ніч.
Останній раз Мелінду бачили на розі вулиць Далхаузі та Кларенс. Тіло 16-річної дівчини знайшов бездомний чоловік.
Злочин Клода Бургіньона
В червні 1989 року сержант Алан Вінзор, заручившись підтримкою декількох сержантів, шукав зниклого малюка. Мова йде про Пола Бургіньона-молодшого. Під час пошуків він одразу помітив незвичну коробку на смітнику, який знаходився одразу біля будинку хлопця. Всередині була зелена сумка зі слідами жорстокості та насильства.
Вперше про зникнення хлопця поліція повідомила о 8 ранку 2 червня 1989 року. Напередодні цього відбувались суперечки стосовно опіки над хлопцем. Батько залишив сина з дядьком і з його подругою. Після цього хлопця більше не бачили.
Після вбивства в район, де проживав Пол Бургіньон-молодший прибув автобус з 30 детективами. Розтин відкрив страшну правду — хлопець не лише зазнав тяжкого фізичного, сексуального насильства, але його ще й після цього задушили шкіряним ременем.
Три місяці пройшло після страшних подій і початку слідства, згодом дядька Клода звинуватили у вбивстві, а ще через два роки – засудили в суді Баррі.
Максимальний розголос
Через велику увагу до справи громадськості судове засідання переносили декілька разів. Дана справа — це один з перших гучних випадків в столиці Канади, під час слідства використовували докази ДНК. На ліжку хлопчика знайшли еякулят дядька — даний доказ використали під час судового засідання. Клода Бургіньона засудили до довічного ув’язнення.
Зникнення та вбивство Ардет Вуд
Батьки Ардет Вуд досі пам’ятають 6 серпня 2003 року, коли їх донечка поїхала кататися на велосипеді після обіду. Їх будинок знаходився в Орлеані (передмістя Оттави), вона обрала маршрут вниз по Rockcliffe Pkwy. Дівчині не пощастило, адже на її шляху з’явився вбивця.
Зникнення та вбивство Ардет Вуд стало однією з найгучніших випадків, які відбувалися в Оттаві. П’ять днів стан справи позначався як «зникла безвісти». Після щоденних масштабних пошуків тіло дівчини знайшли в густому лісі, поблизу берега Грін-Крік.
Місцеві жителі після цієї події вже боялися так вільно подорожувати пішохідними, велосипедними доріжками по всьому місту. Під час розслідування оттавці не почувалися в безпеці. Для заспокоєння містян поліція патрулювала доріжки.
Зізнався та був засуджений
В 2008 році Кріс Мейерс зізнався у вбивстві, його засудили до довічного ув’язнення. Чоловік розповів про те, що вчинив сексуальний злочин, а потім втопив Ардет, здійснив ще декілька злочинів проти жінок. За все це і поніс згодом покарання.
Випадкова стрілянина
Раніше події такого характеру асоціювалися з такими містами, як Лос-Анджелес, тому для жителів Оттави це стало неприємною несподіванкою і шокувало місцевих жителів. Але варто розпочати з самого початку.
Ніколас Баттерсбі 27 березня 1994 року гуляв по вулиці Елгін-стріт. В цей час проїжджав джип з трьома чоловіками, один з них був озброєний і вистрелив в спину Ніколаса. Чоловік помер.
До переїзду в столицю Оттави Ніколас проживав в Англії. Після випадкової стрілянини поліція провела рейд на проспекті Короля Едуарда. В результаті було заарештовано трьох молодих людей, двоє з яких були неповнолітніми.
Під час розслідування громадськість згуртувалася навколо батьків Баттерсбі, закликом була заборона використання зброї. Місцева влада відповіла, запровадивши тримісячну амністію стосовно використання вогнепальної зброї. В результаті проведення одноденного заходу, спонсором якого стала поліція не лише столиці Канади, але й Глостера, Непіану, вдалося зібрати близько 300 одиниць зброї.
Вирок суду
Рубенса Хендерсона в 1996 році суд присяжних звинуватив у вбивстві другого ступеня. Рубенсу на той момент було 18 років, але він отримав довічне ув’язнення. Інші хлопці визнали себе винними у ненавмисному вбивстві, відповідно, після цього теж отримали судовий вирок.
Голоси в голові
Ця історія викликала жах та шок у місцевих жителів. В серпні 1995 року 54-річний Сміт поспішав на громадську подію. Його добре знали та любили оттавці, адже він був саме тим, хто щовечора виступав на спортивних змаганнях та був досить пізнаванною особистістю. В той час на парковці його чекав параноїдальний шизофренік Джеффі Аренбург, який застрелив Сміта. Він чув «голоси в голові», які ніяк не припинялись.
Сміт був дійсно відомою особистістю, просто з’явився не в той час і не в тому місці. Брайан Форд, який працював начальником поліції в ті часи, казав, що захистити себе чи передбачити щось подібне просто неможливо.
На похоронах чоловіка понад 2000 людей знаходилися в базиліці Святого Патріка, ще сотні на вулиці Кент-стріт, а на стадіоні «Лінкс», в парку «Ленсдаун» приспустили прапори. Містяни перебували в жалобі. В Клуб хлопчиків та дівчаток жителі Оттави та знайомі Сміта скидали меморіальні пожертви.
Пам’ять про Сміта
Завдяки зусиллям сенаторів було названо медіа-зал Smitty’s Place. Вони внесли 20 000 доларів для стипендійного, стартового фонду для молодих людей, які зацікавлені журналістикою та атлетикою.
Фонд Брайана Сміта збирав кошти, допомагав дітям відвідувати табори, проте згодом припинив роботу. Всі кошти були передані Оттавському клубу хлопчиків та дівчаток. З того часу клуб став табором Camp Smitty.
Варто розповісти і про те, що ж сталося із Джеффі Аренбургом. Чоловіка не визнали відповідальним за вбивство Сміта, відправили лікуватися до психіатричної установи суворого режиму, заклад знаходився в Пенетангвішені. Після закінчення лікування чоловіка звільнили, після чого він знов повернувся до Оттави (в 2014 році).
Звичайно, даний перелік можна продовжити і далі. Це історії з покараними та тими, кого не змогли притягнути до відповідальності. Ці випадки в свій час набули широкого розголосу, сколихнули громадськість.
