Вільям Баркер був одним із найвидатніших льотчиків-винищувачів в історії Оттави та Канади. Він був дуже хоробрим, мав неймовірну майстерність і рішучість. Його з наймолодших років тягнуло до авіації. Баркер приєднався до Королівського льотного корпусу під час Першої світової війни та швидко зарекомендував себе як досвідчений та сміливий пілот. Далі на ottawayes.com.
Ранні роки майбутнього пілота
Баркер народився у 1894 році. Він все дитинство провів на кордоні двох провінцій: Манітоби та Онтаріо. Баркер зростав у робітничій родині. Його батько був фермером, а також підробляв ковалем та робітником на лісопилці. З юних років Баркер умів їздити верхи на коні та стріляти. Крім того, він дуже добре навчався в школі, але йому доводилося часто пропускати уроки через те, що необхідно було допомагати на сімейній фермі.
Попри те, що у батьків Баркера була ферма, і здавалося, що його майбутнє вже було визначено, він вирішив пов’язати свою подальшу долю з авіацією. Він так вирішив, коли на черговому сільськогосподарському ярмарку побачив “літаючі машини”. З того моменту мрії про авіацію не давали йому спокою. Після закінчення школи Баркер відразу ж вступив на службу в Канадську армію, зокрема, в експедиційний корпус. Він хотів брати участь у Першій Світовій війні. Після цього Баркер перевівся в 1-й канадський кінний стрілецький полк. Там він пройшов навчання на кулеметника і у 1915 році вирушив воювати до Британії. Також він воював у Бельгії.
Служба у холодних, мокрих та брудних окопах повністю деморалізувала Баркера. Це спонукало його знову перевестися. Зокрема, він перевівся в Канадський льотний корпус і нарешті пов’язав своє життя з авіацією.
Кар’єра пілота
Кар’єру пілота Баркер розпочав у 1916 році. Він із перших днів зарекомендував себе як пілот найвищого класу. Баркер був відважним та безстрашним. Вже через рік він став одним із перших пілотів, який успішно здійснив повністю самостійний переліт з Великобританії до Канади. Крім того, Баркер під час Першої світової війни здобув кілька дуже значних перемог під час битв. Їм було збито понад 40 літаків супротивника, а також знищено величезну кількість аеростатів спостереження збройних сил супротивника. При цьому найбільше і найвагоміше досягнення Баркера відбулося останніми місяцями війни. Зокрема, він здійснив дуже сміливу та небезпечну місію. Баркер на своєму літаку разом зі своєю командою залетіли прямо вглиб ворожої території та атакували їх позиції. Сили супротивника у цій битві мали значну перевагу, але, попри це, Баркер і команда пілотів зуміли знищити та пошкодити літаки супротивника, перш ніж благополучно повернутися на свою територію. За останню місію Першої Світової війни, відвагу та героїзм Баркера було нагороджено Хрестом Вікторії. Ця нагорода була найвищою нагородою, яка могла бути надана військовослужбовцям британсько-канадських збройних сил на той час.
Після закінчення Першої Світової війни Баркер повернувся до рідної Канади та осів у Оттаві. Там він продовжив займатись авіацією. Зокрема, він служив пілотом, працював у різних комерційних авіакомпаніях, брав участь в авіаперегонах та інших змаганнях. Наприкінці 1920-х років Баркер приєднався до Королівських військово-повітряних сил Канади. Там він проходив службу командира. Баркер до кінця свого життя був відданий авіації.
У 1930 році Баркер став президентом “Fairchild Aircraft”. У тому ж році на аеродромі Роккліфф в Оттаві проходила демонстрація нового біплану “Fairchild KR-21”. Того дня трапилася страшна трагедія. Видатний житель Оттави, герой Першої Світової війни, розбився на літаку. Ця подія стала справжнім потрясінням не лише для оттавців, а й для мешканців усієї Канади. Їм було важко прийняти втрату героя.
Тіло Баркера було перевезено та поховано у Торонто. Із сильним, сміливим і мужнім канадським пілотом прийшло попрощатися понад 50 тисяч жителів країни. Його похорон вважався наймасштабнішим, який коли-небудь проводився в місті Торонто.
Попри свою коротку кар’єру пілота, Вільям Баркер залишив помітний слід в історії канадської авіації. Його хоробрість і майстерність перед небезпекою надихнули незліченну кількість інших людей на те, щоб також пов’язати своє життя з авіацією. Його історія є свідченням мужності та самовідданості тих, хто служить у збройних силах Канади.